«Борець за моральну чистоту» Івано-Франківської податкової приховує судимість

А також влаштувався на роботу за підробними документами. Це випливає із судового вироку відносно керівника відділу внутрішньої безпеки обласної ДПС Василя Строїча.  

Вибори-2012. Розставляємо крапки над і. Партійні списки. Частина ІІ

Ось і настав час зайти у віртуальну кабінку для голосування. В першій частині «правдивого бюлетеню» лишилися верховні хранителі, скажені націоналісти, митці з нездоровим почуттям гумору та багато всіляких фриків. Друга половина партійних списків не менш епатажна. Вона виявилась трохи довшою за першу, тому в її кінці для терпеливих читачів я підготував сюрприз. Отже, йдемо далі.

Відмінності української консервативної революції від інших ідеологій (інфографіка)

Картинка клікабельна.

Три фундаментальних постулати української консервативної революції

Оцінюючи можливість розширення партійної програми новими положеннями, необхідно щоб вони відповідали трьом фундаментальним постулатам ідеології консервативної революції. Їх суть описана нижче.

Програма Консервативно-революційної української партії

«Воля! Традиції! Справедливість!» 

Вибори-2012. Розставляємо крапки над і. Партійні списки

Мабуть, багато з нас вже задаються питанням: «Як мені проголосувати на дільниці, щоб потім не було гидко і соромно?» Ось і я задумався. У потоках передвиборчої брехні потрібно хоч іноді називати речі своїми іменами. Нехай частіше струменіють ці поодинокі джерельця думок незаангажованих людей серед моря штабного агітпропу. Тож я вирішив розпочати цикл статей про вибори.

Поки депутати б’ють по українській мові, популярні сайти на неї переходять

Від 6 липня 2012р. сервіс мікроблогів Twitter став доступним для користування українською мовою. Як повідомляє «Лівий берег»: «У середині травня 2012 року Twitter оголосив про те, що відкриває в Translation Center шість мов, про які частіше за інші просили користувачі». Врешті проект втілили і тепер кожен українець може користуватися україномовним інтерфейсом Twitter.

Дунайська стратегія і євроінтеграція України

Україна протягом багатьох років стукається у двері Євросоюзу. Так, іноді боягузливо озираючись на північного сусіда, доволі часто просідаючи у широкий дипломатичний шпагат. Але протягом останнього десятиліття серед владної еліти бажання приєднатися до великої Європейської сім’ї не декларував хіба що лінивий.

Держава збирається замінити житлові кредити політичними репресіями?

Вже близько двох років в Полтаві триває розправа над громадським активістом Тарасом Токарем. Він в нашому місті доволі відома людина. Передусім, завдяки своїм справам. Люди частенько звертаються до нього із проблемами. То будинок від води відключили, то аварію не ліквідовують, то в бюджетній установі зарплату затримують.

Чим відрізняється революціонер від опозиціонера

На сьогодні в Україні існують три типи опозиціонерів.

Вождисти. На сто відсотків переконані, що всі проблеми в країні можна вирішити завдяки приходу до влади однієї людини -  вождя. Зазвичай аргументація таких людей зводиться до того, що їх вождь красивий, говорить правильні речі, добре одягається, завжди відстоював інтереси народу. Політичні погляди цих опозиціонерів дорівнюють поглядам їхнього вождя, тому якихось програмних цілей вони не висувають. Діяльність зводиться до публічної підтримки вождя і відповідно заперечення будь-яких інших політичних сил та лідерів. Кількість прихильників залежить від ступеню харизми вождя та роботи його піар відділу. Вождизм шкідливий для політичної системи суспільства!   

293 нардепи потрапили у мій чорний список

Ми повинні знати не тільки своїх героїв, а й антигероїв. Сьогодні я відкрив на своєму блозі сторінку, яка фіксуватиме злодійські потуги діячів нинішнього режиму у вигляді чорних списків. При їх складанні я не керуюсь особистими симпатіями чи антипатіями. Я лише визначаю події, які мають негативний характер. І вже як наслідок, особи, які причетні до певної події, потрапляють у мій особистий чорний список.

Ідея мирної революції нежиттєздатна без ідеї української соборності

Єдиний легальний спосіб змінити владу в Україні - через вибори. Однак режим Януковича не віддасть добровільно свою владу. Показовий приклад - вибори міського голови Харкова, коли переміг один кандидат, а став міським головою - інший. Тому для захисту результату виборів потрібне проведення мирної революції. Власне, вибори зроблять цю революцію легітимною. Однак все не повинне закінчитись банальною зміною прізвищ. Як я вже зазначав, після Януковича потрібно проголошувати нову українську державу у кордонах нинішньої України. Бо на нинішній державі лежить занадто великий баласт негативу, втрати довіри, злочинів. 

Концепція Громадського суду

Передмова

У своїх попередніх статтях я зазначав, що станом на сьогоднішній день українська державність зруйнована. Основні державні органи не виконують своїх функцій та настільки дискредитували себе в очах людей, що відновити довіру до них неможливо і недоцільно. Я писав, що після Януковича потрібно буде проголошувати нову українську державу у кордонах нинішньої. Ця держава стане правонаступницею України-91. 

Готуватися до цієї визначної події треба вже сьогодні. На думку директора Центру розвитку суспільства Ігоря Харченка, в Україні вже склалася революційна ситуація. Принаймі, для цього є майже всі необхідні передумови, які перераховані в його статті. Тому я пропоную для практичного втілення свою концепцію Громадського суду, який буде формувати чорні списки злодіїв авторитарного режиму Віктора Януковича. На перший погляд це звучить страшно і радикально, та насправді являється цілком ефективним способом протидії, а також корисним інструментом для закріплення перемоги майбутньої мирної революції.

Українці втратили свою державу через прорахунки в інституті громадянства

У своїй попередній статті я обґрунтовано довів, що станом на сьогоднішній день українська державність зруйнована. Відновити довіру  громадян до державних інституцій, які повністю себе дискредитували - практично неможливо і недоцільно. Я зробив висновок, що після Януковича потрібно буде створювати нову українську державу, яка стане правонаступницею України-91.

Як вже зазначалося, у нову державу не повинні потрапити люди, які руйнували її попередника. Частина експертів бачить вирішення цієї проблеми шляхом проведення процедури люстрації. Так, це правильно. Але на мою думку, питання лежить у  більш широкій площині і стосується в першу чергу неправильного формування інституту громадянства, яке було закладено на початку існування новітньої України. Власне, зараз виправити ті хиби уже неможливо, люстрація виглядатиме як напівміра. Вона усунить від влади певних осіб, але не поміняє ситуацію по країні в цілому. Грубо кажучи, ми люструємо комуністів та бандитів, натомість ті, хто їх обирав, знайдуть собі нових придурків і будуть за них голосувати. По різним причинам: за гречку, за сало, через власну психічну хворобу або щоб зробити гірше сусіду. Якщо ви зараз скажете, буцім-то це ой-як недемократично забирати право голосу у бомжів, алкашів і українофобів, які своїм голосуванням вирішують нашу долю, тоді давайте уважно розглянемо "історію успіху" - формування інституту громадянства в Латвії. 

Після Януковича потрібно проголошувати нову українську державу

Необхідність такого кроку продиктована дискредитацією всіх органів влади новітньої України. Система органів влади, яка покликана втілювати функції держави - зруйнована. Через це держава зараз паралізована і не може виконувати свого соціального призначення.

Революції в Тунісі і Єгипті готувалися в Інтернеті

Розповім одну цікаву історію. В мене є родичка, яка працює вихователем в дитячому садку. До її групи водять дитину, що має тата з Йорданії. Він є доволі товариською людиною, любить багато говорити. Одного разу навіть подарував їй скатертину, вишиту дбайливими йорданськими руками :-).

Так ось, цей йорданець іще до початку туніських подій розповідав про майбутні заворушення. Казав, що спочатку вони будуть в Тунісі, потім в Єгипті, потім в Йорданії. Коли це все почалося, моя родичка запитала його, звідки він знав. Йорданець відповів, що вони домовляються в Інтернеті про всі ці акції, мітинги і т.д. А так як ні мовного, ні релігійного бар'єру нема, домовлятися вони можуть про акції в різних країнах. І разом робити революцію.

Політики, яких я хотів би бачити в одній опозиційній силі

Не треба всіх гребти під одну гребінку. На політичному олімпі є і цілком нормальні люди. Інша справа, що вони розрізнені і їх тримають на відстані гарматного пострілу від влади. Ну, самі розумієте чому. Бо для бандюковичів вони "казли, коториє мєшают жить". А для нас - майбутні лідери і державотворці. Не буду зараз придумувати якісь назви для цього руху. Це не важливо, як він називатиметься. Важливо те, хто там буде. Отже, зустрічайте політиків, яких би я волів бачити в одній політичній силі:

Чи занесе себе до чорного списку лідер "Пори" В.Каськів?

Як відомо, "помаранчевий" нардеп влаштувався на роботу до Президента і пішов на підвищення. Донедавна Каськів очолював Робочу групу "Національні проекти" при Комітеті з економічних реформ. Натомість розпорядником бюджетних коштів було Державне агентство України з управління національними проектами, яке очолював партійний підлеглий очільника "Пори" Сергій Євтушенко. Як я вже зазначав у своїй статті "Що приховують національні проекти?", таким чином Владислав Каськів намагався уникнути можливої відповідальності за розкрадання бюджетних коштів, заради чого, власне, і втілюють ідею з нацпроектами.

Що приховують національні проекти?

Незважаючи на численні замітки у ЗМІ, тема національних проектів в Україні так і залишилась нерозкритою. У даній статті я спробую розставити всі крапки над "і" та написати про підводні камені, які лежать за начебто красивою ідеєю. Стаття викладена у стилі американських депеш, які так щедро оприлюднив сайт Wikileaks, за що принагідно дякую Джуліану Ассанжу :-).

Вітаю Вас на своєму блозі!

Тут Ви зможете почитати мої власні статті на громадсько-політичну та культурну тематику. Сподіваюся, що мої думки, викладені у цьому блозі спонукають когось на практичні дії а також допоможуть не заблукати у теренах брехні і напівправди української політики.

Щиро Ваш,

Станіслав Полянський - юрист, публіцист, громадський діяч.