неділя, 13 березня 2011 р.

Ідея мирної революції нежиттєздатна без ідеї української соборності

Єдиний легальний спосіб змінити владу в Україні - через вибори. Однак режим Януковича не віддасть добровільно свою владу. Показовий приклад - вибори міського голови Харкова, коли переміг один кандидат, а став міським головою - інший. Тому для захисту результату виборів потрібне проведення мирної революції. Власне, вибори зроблять цю революцію легітимною. Однак все не повинне закінчитись банальною зміною прізвищ. Як я вже зазначав, після Януковича потрібно проголошувати нову українську державу у кордонах нинішньої України. Бо на нинішній державі лежить занадто великий баласт негативу, втрати довіри, злочинів. 

Особисто мені очевидно, що прихід нової революції невідворотній. Але це небезпечний шлях у тому плані, що ми маємо справу з явищем, подальший розвиток якого складно передбачити. І, в кінці кінців, ніхто не скаже напевно, куди нова революція може нас завести. Письменники і публіцисти несуть відповідальність за майбутній шлях уже сьогодні. Бо суспільна думка тих людей, які будуть на гребні революційних подій завтра, формується уже сьогодні під впливом їхніх теоретичних напрацювань. 


Тому у мене викликають тривогу ось такі статті, коли майбутню революцію намагаються повести по шляху розбрату і руїни. Ці люди, до яких прикріпилася назва "ділителі", пропонують позбавитись або окремих областей, або тієї частини України, яка голосувала за Януковича. Піонером "ділителів" виступив письменник Юрій Андрухович, який свого часу дав скандальне інтерв'ю. Зібравши вершки з власного піару, Андрухович ненароком запустив у суспільство шкідливий мислевірус. У чому письменник не правий? Чому я вважаю, що ідея мирної революції без ідеї української соборності буде повним провалом?


По-перше, слід зазначити, що ідея соборності була фундаментом самостійницького руху України початку XX ст. Тож давайте поглянемо, що нам заповідали творці тодішньої української державності.

Михайло Грушевський
У статтi „Галичина і Україна” М. Грушевський писав: „Треба розвивати в них (в усiх частинах українських земель) почутя єдности, солiдарности, близькости, а не роздмухувати рiжницi, якi їх дiлять...” . М. Грушевський застерiгав, що коли галичани i надднiпрянцi не докладуть вiдповiдних зусиль, то вони стануть у майбутньому двома нацiями, як це сталося з хорватами i сербами. Власне, порятунок вiд марнування i розпорошення сил вiн убачав в iдеї всеукраїнства: „Всеукраїнство, або український унiверсалiзм — тiсне єднаннє всiх частин української землi i пiдпорядкуваннє всiх рiжниць, якi їх дiлять, спiльнiй i єдинiй цiлi — нацiональному розвоєви, являєть ся кiнець кiнцем не тiльки бажаним само для себе — iдеально, так би сказати, але й для потреб місцевого житя її частин, для її близчих цiлей i завдань" [лінк].


Микола Міхновський
На соборницьких позицiях стояв М. Мiхновський, який писав у „Самостiйнiй Українi”: „...Одна, єдина, нероздiльна, вiльна, самостiйна Україна вiд Карпатiв аж по Кавказ"


Євген Коновалець
У постановах Конгресу українських націоналістів (28 січня — 3 лютого, 1929), на якому, власне, й було створено Організацію українських націоналістів, було записано: „Для Української Нації в стані її політичного поневолення начальним постулятом є створення політично-правної організації, означеної: Українська Самостійна Соборна Держава” [лінк].

Згідно Всеукраїнського перепису населення, українці становлять більшість в усіх областях України, окрім АР Крим. Навіть, якби їх була меншість, це не становило би проблеми із соборністю. Достатньо розробити ефективний інститут громадянства, який включав би у себе процедури люстрації та натуралізації.


Існує відомий вислів: "розділяй і володарюй". Окрім нас, українців, нікому не вигідно, аби Україна була єдиною, неподільною, самостійною державою. Бо це зайвий конкурент на міжнародній арені, в економіці, у східноєвропейському регіоні. Всі наші сусіди та основні світові гравці зацікавлені у втіленні "югославського сценарію", аби розбити Україну на дві, а краще три міні-держави з маріонетковими урядами на чолі.


Це означає, що проведення мирної революції, яка не підкріплюватиметься ідеєю соборності, призведе до остаточного краху української держави. Бо знайдуться підкуплені, профінансовані з-за кордону політики, які вміло зіграють на настроях людей і зроблять те, що хотіла зробити Партія Регіонів на з'їзді в Сіверськодонецьку у 2004 році. 


Ідею соборності можна впроваджувати на практиці вже сьогодні, не чекаючи революцій. Наприклад, є спірні питання, кого вважати героями в Другій світовій війні. Це так звана "війна пам'ятників". Одні стоять на позиціях визнання УПА, інші - підтримують Червону армію. У нас є пам'ятники і "червоним", і "червоно-чорним". Як примирити це вовтузення? Дуже просто. В Україні не повинно бути пам'ятників або заходів, присвячених виключно одній воюючій стороні. В кожному місті повинен бути один монумент - "Українським воїнам, загиблим у 2-й світовій війні". А заходи по вшануванню (не святкуванню!) загиблих мають проводитись біля цього монумента рівнозначно: і 8-9 травня, і 1-2 вересня і 14 жовтня в усіх областях України. Причому, не обмежуючись лише згадкою ЧА і УПА. Адже історія складна. Була і УНА Шандрука, і Поліська Січ Бульби-Боровця. Вони теж заслуговують на своє місце у свідомості українців. Ми не повинні шукати собі ворогів у 1942 році, а тим більше ставати суддями тих людей.

Є багато речей, думка по відношенню до яких не розподіляється діаметрально протилежно між Заходом і Сходом. Усі хочуть нормальних податків, дешевої гречки, справедливого розподілу суспільних благ. Усі хочуть якісної української музики, захоплюючої української прози. Усі хочуть їздити по Європі без обмежень, без принижень у іноземних посольствах. Усі хочуть миру і злагоди на українській землі.


Висновок: ідея соборності української політичної нації - це фундамент успіху майбутньої мирної революції. Не хочете соборності - будете мати двох, трьох таких самих януковичів у відповідно двох і трьох українах. По іншому - ніяк. Свого часу ідея соборності вигодувала ідею української незалежності. Настав час дістати її з комірниці та використати для створення нової української держави.




3 коментарі:

  1. Я трошки запізно коментую це до попередніх статей, але особисто в мене є думка про те що:
    1. В Україні потрібно зробити роботу чиновника водночас найбільш неприбутковою роботою(що я маю на увазі 1. декларування усіх видатків, 2. жити лише на зарплату чиновника, 3. члени родини не мають права займатись бізнесом, бути топ-менеджерами, а також займати посади в держ. органах)але найбільш авторитетною роботою в Україні
    2.На рахунок інституту громадянства
    На мою думку позбавляти права бути обраним та обирати усім хто заподіяв суспільну шкоду, від крадіжки до вбивство, від осіб які офіційно не працюють, тобто не платять податки до людей які вчиняють економічні злочини, ну а казнократів і поготів
    Іще додам категорію людей - це люди які пропонують хабар.

    ВідповістиВидалити
  2. Цікаві ідеї. Я б сказав, не просто цікаві, а давно назрілі.

    ВідповістиВидалити
  3. Ні в якому разі не захищаючи ділителів, пропоную подивитися на історію українських земель крізь віки і спобувати знайти хоч один приклад успішного самостійного встановлення соборності. Тільки за умов окупації.

    Це як та склянка, наповнена водою і повітрям в пропорції 50/50. Хтось оцінює її як напівповну, а хтось як напівпорожню. Можна сперечатись до самої смерті, але за фактом: 50 на 50.
    Так, Україні потрібна соборність. Ні, ми її не втримаємо.
    zaretska

    ВідповістиВидалити