Що приховують національні проекти?

Незважаючи на численні замітки у ЗМІ, тема національних проектів в Україні так і залишилась нерозкритою. У даній статті я спробую розставити всі крапки над "і" та написати про підводні камені, які лежать за начебто красивою ідеєю. Стаття викладена у стилі американських депеш, які так щедро оприлюднив сайт Wikileaks, за що принагідно дякую Джуліану Ассанжу :-).

ТЕМА: Що приховують національні проекти?

1. Резюме: національні проекти - ідея з російським присмаком, орієнтована на отримання надприбутків від лобізму, відкатів та розкрадання бюджетних коштів. Керівник проекту - Владислав Каськів змушений балансувати між бізнес-інтересами групи Льовочкіна-Фірташа і груп Клюєва та Ахметова. Більшість проектів пов'язані з будівництвом великих об'єктів протягом тривалого часу, що дає можливість використовувати нелегальні схеми отримання доходів. У проект "Енергія природи" вкладено державні кошти, але прибуток отримає іноземна фірма, яку пов'язують із Клюєвим і яка звільнена від сплати основних податків. Продаж "сонячної" енергії операторам за п'ятикратно завищеною ціною призведе до підвищення тарифів для населення за користування електроенергією. Проект "Олімпійська надія 2022" не допоможе розвитку зимового спорту чи підготовці спортсменів, бо орієнтований на будівництво готелів і заможних курортів для іноземних відвідувачів. Мотиви призначення Владислава Каськіва керівником нацпроектів - його гіпотетична роль цапа-відбувайла у майбутній кримінальній справі щодо застосування  корупційних схем при здійснені національних проектів.

2. Північний вітер. Сама ідея національних проектів належить команді тодішнього Президента Росії В.Путіна і охарактеризована ним як "концентрация бюджетных и административных ресурсов на повышении качества жизни граждан России..."(посилання). Задля цієї "концентрації" в 2005 році його указом створено орган з довгою назвою "Рада при Президенті Росії по реалізації пріоритетних національних проектів і демографічній політиці". До складу Ради входить 57 осіб, переважно державних чиновників, очолює - Президент. У період між засіданнями Ради функціонує Президіум, який очолює "батько національних проектів" Володимир Путін, тепер вже у якості прем'єр-міністра.

3. Боротьба Кабміну і Адміністрації Президента. Положення про Державне агентство України з управління національними проектами було безсоромно "злизане" з відповідного російського Положення, та все ж наявні відмінності у повноваженнях. Російський "Совет..." є консультативним органом Президента, натомість українське ДАУ виступає як самостійний гравець з правом видавати власні нормативно-правові акти, накази і навіть створювати підприємства.

Це перша формальна різниця, бо агентство підпорядковане Кабінету Міністрів. Але на практиці ми знаємо, що координує роботу особисто Президент Віктор Янукович, який відвідує презентації, видає укази та роздає доручення КМУ у рамках засідань Робочої групи "Національні проекти" при Комітеті з економічних реформ.

Почергові намагання  Кабміну і президентської адміністрації перетягнути ковдру на себе призвели до того, що національними проектами опікуються два органи: Укрнацпроект (агентство) і вже згадана Робоча група при Комітеті з економічних реформ. Очільник Робочої групи Владислав Каськів вважається креатурою Льовочкіна, голова агентства Сергій Євтушенко - давній соратник Каськіва по партії "Пора". Однак право призначати та звільняти Голову Укрнацпроекту належить Кабміну, а не президентській адміністрації. Це змушує Каськіва враховувати інтереси А.Клюєва і Б.Колеснікова. До того ж, Кабінет міністрів уповноважений затверджувати перелік та техніко-економічну документацію національних проектів, а Міністерство фінансів - погоджувати кошторис агентства. Створення такої складної структури у порівнянні з російським аналогом продиктоване намаганнями балансувати між групою Льовочкіна-Фірташа і групами Клюєва та Ахметова.

4. Непотрібні проекти. Йдучи по стопам свого російського колеги, Віктор Янукович виокремив чотири запропонованих робочою групою пріорітети. Усі вони мають патетичні назви: Нова енергія, Нова якість життя, Нова інфраструктура, Олімпійська надія 2022. Однак, якщо детально проаналізувати запропоновані 10 проектів, більшість із них не можуть претендувати на статус пріоритетних для звичайного громадянина України.

Кому особисто стане легше від того, що десь з'явиться морський термінал для прийому зрідженого газу? Або з/д сполучення до бориспільського аеропорту, враховуючи, що більшість українців за своє життя окрім як "кукурузником"  нічим не літали? Розвиток судноплавства по р. Дунай, що ледве торкається території Одеської області, теж важко назвати пріоритетним. У проекті "Місто майбутнього" пілотним позначений Київ, якого язик не повертається назвати відсталим, особливо у порівнянні з іншими обласними центрами.

По проекту "Доступне житло" зазначено: "передбачається, що вартість такого житла буде коливатися у рамках 3-4 тис. грн. за 1кв.м, що є значно дешевше ринкової ціни." Але при цьому жодним чином не згадується, для якого населеного пункту буде встановлена така ціна, а також для яких категорій населення вона передбачена. Простіше кажучи, можна і для народних депутатів "відбабахати" доступне житло у центрі Києва, але знову ж таки, чи можна називати такі проекти "національними"?

Будь-хто з нас за півгодини ворушіння мозком міг би вигадати важливіші і дійсно потрібні для населення проекти. Наприклад, забезпечення діабетиків інсуліном, встановлення в лікарнях сучасних (і безпечних) рентген-апаратів, нова концепція громадського транспорту, якісне харчування дітей у шкільних закладах.

То за яким принципом Янукович і Каськів обирали "пріоритети"? Відповідь - нижче.

5. Три кити. Існує кілька "залізобетонних" аргументів щодо ідеї з національними проектами. І саме  ними спокусилася команда Януковича. Це лобізм, відкат і розкрадання бюджетних коштів. Цікаво, що в презентаційних матеріалах агентства одним із принципів зазначається "без бюджетних коштів", але в наступному ж розділі бюджетні кошти уже перелічені як джерело фінансування. Це  підтвердив і сам Президент. Як пише "Економічна правда": "У ході наради Віктор Янукович зазначив, що держгарантії не можуть надаватися за всіма національними проектами. Разом з тим, зазначив він, держава готова брати участь у фінансуванні проектів." 

Однак, на сайті Державного агентства України з управління національними проектами продовжують по-шулерськи обігравати тему залучення бюджетних коштів. Так, у проекті "Нова якість охорони материнства і дитинства" зазначено, що він "<...> є лише одним з проектів, який потребує переважного бюджетного фінансування" (виділення - моє). Переважного. Тобто бюджетне фінансування передбачено і в інших проектах, але не в переважному обсязі. На яких вокзалах Каськів і Євтушенко навчились так махлювати,  залишається невідомим.

6. Відкати і розкрадання. Як уже зазначалося у статті, національні проекти були обрані досить дивно щодо ступеня їх важливості для суспільства. Цьому є раціональне пояснення: 8 з 10 затверджених проектів являють собою тривале будівництво в особливо великих розмірах. Загальновідомо, що будівництво є одним з найлегших способів заробити гроші в обхід закону. Тут можна нажитися на поставці матеріалів за завищеними цінами, на відкатах субпідрядників, які бажають долучитися до будівництва. Місцева влада отримує відкати за виділ земельних ділянок під забудову. Звісно, не залишиться без хліба і податкова інспекція, яка закриватиме очі на всі оборудки між фіктивними постачальниками і забудовником.

Досвідчені будівельники знають такий неписаний закон: чим довше триває будівництво, тим дорожче воно коштує. Тобто, якщо збудувати дві однакові споруди - одну за 8 місяців, а іншу - за 2 роки, вартість будівництва другої буде значно, значно дорожче. Навіть якщо відняти від її вартості річну інфляцію та підвищення цін. Це пояснюється тим, що під час будівництва уся вертикаль забудовника, починаючи від муляра, прораба і закінчуючи директором генпідрядника, проводить банальне розкрадання будівельних матеріалів. Потім це все списується, замазується, щось вигадується, проводиться по бухгалтерії і... вуаля! Виявилося, що первісні розрахунки вартості будівництва були занижені. Потрібні додаткові кошти для завершення будівництва. Думаєте, чому нерухомість у Києві коштує дорожче за нерухомість провідних західноєвропейських столиць? За прикладом вищенаведеного далеко ходити не треба. Хто цікавиться, може прочитати статтю К.Каплюк та С.Лещенка про реконструкцію НСК "Олімпійський".

Тепер стає зрозумілим, чому не було обрано такого проекту, як якісне харчування дітей у шкільних їдальнях. Де будівництво? Де матеріали? Де безвідповідальність? Неякісну сосиску одразу відчуєш на смак, на відміну від неякісно побудованого будинку.

7. Лобізм Клюєва. "Національний проект «Енергія природи» передбачає створення «чистого» джерела енергії – вітру і сонця у плановому обсязі 2000 МгВт встановленої потужності<...>" - мовиться на сайті Укрнацпроекту.

З першим віце-прем'єром КМУ Андрієм Клюєвим пов'язують австрійську компанію Activ Solar GmbH, що володіє 75% акцій Запорізького заводу напівпровідників. Компанія  виготовляє продукти, пов'язані із сонячними технологіями. Саме вона і займається встановленням сонячних батарей в Криму, вже запустивши першу електростанцію. Досить сумнівно виглядають ці "іноземні" інвестиції з огляду на те, як і за чий рахунок їх готували:

березень 2007р. -  прийнято закон, який а) звільняє від ПДВ та митних зборів іноземні компанії, що ввозять енергозберігаюче обладнання; б) звільняє від податку на прибуток за продаж енергозберігаючого обладнання; в) звільняє на 50% податку на прибуток ті підприємства, які займаються енергоефективними проектами.

січень 2008р. - Прийнято закон, який вводить у дію "зелений тариф" - обов'язковий викуп операторами у постачальників енергії, яка вироблялася екологічно чистим шляхом (вітрова, сонячна тощо) за завищеною ціною.

січень 2009р. - Національна комісія регулювання електроенергетики встановлює формулу і розмір "зеленого тарифу". Так, для сонячних електростанцій передбачена ціна з підвищувальним коефіцієнтом 4,8. Це становить близько 3,00 грн./ кВт год.

березень 2009р. - Державний банк "Укрексімбанк" видав "Заводу напівпровідників" кредит на суму 150 мільйонів євро (близько 1,7 мільярда гривень) під 13,5-15% річних.

жовтень 2010р. - Комісія з координації здійснення заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів, контрольована тим же Клюєвим, подарувала "Заводу напівпровідників" 200 млн. гривень "державної підтримки".

Ми бачимо, що сонячний енергопроект профінансований з державної кишені. Але прибуток отримуватиме "австрійська" фірма, звільнена від сплати податків і яка гарантовано продаватиме енергію за п'ятикратно збільшеною ціною, не вклавши  у проект і "ломаного гроша". Виникає питання: НАВІЩО НАМ ТАКІ ІНВЕСТОРИ? До того ж, оператори, які закуповуватимуть енергію по три гривні за кіловат-годину, не захочуть нести збитки. Вони збільшуватимуть загальну ціну для населення, куди тепер включатимуть свої збитки від закупок "сонячної" енергії.

Виходить, що в результаті здійснення проекту "Енергія природи" Україна вклала майже два мільярди гривень заради того, аби пан Клюєв зміг купити собі Мерседес довжиною від Києва до Конча-Заспи. При цьому держава не отримає податків, а народ отримає підвищення тарифів. "Гарний" проект, нічого не скажеш!

В принципі, ця схема викачування грошей працювала б і без статусу національного проекту. Та вочевидь,  залізати у бюджетну кишеню протягом останніх років стало звичкою у першого віце-прем'єра. Схоже, він розраховує отримати з агентства чергові "халявні" гроші.

8. Олімпійська безнадія. Державне агентство з управління національними проектами описує цей проект наступним чином:

"Національний проект «Олімпійска надія 2022» <...> спрямований на реалізацію ініціативи Президента України щодо проведення зимових олімпійських ігор 2022 року в Карпатах. Загальний термін реалізації - близько 7 років, для цього передбачається залучити близько 11 млрд гривень"

На жаль, цей проект не передбачає допомоги ні українському спорту загалом, ні спортсменам зокрема. Його мета - капіталовкладення в зимову туристичну інфраструктуру. Але, не заперечуючи цього, Укрнацпроект знову намагається прикритися "благою ціллю":

"Крім того, проект «Олімпійська надія 2022» вирішує проблему відсутності належної матеріально-технічної бази, що постійно ускладнює підготовку  українських спортсменів до зимових олімпіад"

Тут треба зробити ліричний відступ. Коли людина хоче полагодити свій унітаз, вона викликає сантехніка. Коли людина хоче триярусний торт на День народження, вона звертається до повара. Натомість, Укрнацпроект керувати реалізацією "олімпійських надій" України покликав Івана Луня - експерта з готельного консалтингу. Звичайно, що до спорту І.Лунь жодного відношення не має. Тим не менш, це не заважало йому очолювати робочу групу Львівського міськвиконкому з питань будівництва готелів до Євро-2012.  Також цікавим є те, що свого часу Луня в якості докладника запрошували на круглий стіл "Создание регионального бренда: Донецк - деловая столица Украины", організованому Консалтинговою лігою Донбасу. Одним із клієнтів цієї ліги є ООО "Донбас-Арена". Даний факт свідчить про те, що Іван Лунь - знана людина у колах донецького бізнесу.

Однак ні готелі, ні елітні гірськолижні курорти на кшталт Буковеля не вирішать проблем підготовки наших спортсменів до Олімпіади. Щоб тренуватись на таких елітних базах, потрібні чималі гроші. Звичайно, що гроші на підготовку самих спортсменів проектом не передбачені :-)  Але кого це цікавить? Кого цікавить, що окрім лижних видів спорту є ще бобслей, кьорлінг, хокей? Хоча проект іще не розпочався. Чи почуємо ми від Каськіва новину про спорудження треку для бобслею? Навряд. Бо окрім самого будівництва це не принесе надприбутків. Інша справа - спорудження коштовного готелю для іноземних туристів, яких і без олімпіади є чим заманити у карпатський регіон. Та чи можна це назвати національним проектом з гучною назвою "Олімпійська надія 2022"? Відповідь очевидна.

Казати про чийсь лобізм у цьому проекті ще зарано. Але вже неозброєним оком видно, що до нього протоптує доріжку інший віце-прем'єр - Борис Колесніков. Нещодавно його призначили Міністром інфраструктури. Також Колесніков може бути знайомим з Луньом, так як обидва на різних рівнях координують підготовку до проведення Чемпіонату Європи з футболу.

9. Хто крайній? Прихід у команду Януковича лідера партії "Пора" для багатьох й досі залишається загадкою. Політики, журналісти задаються питанням: як Владиславу Каськіву вдалося потрапити на таке хлібне місце, та ще й до ідеологічних супротивників?

Керування національними проектами несе в собі певні ризики. Ніхто не може дати гарантії, що за лобізм, відкати і "дружній" розподіл бюджетних коштів ніколи не прийдеться відповідати. Рано чи пізно все таємне стає відомим, особливо у наш інформаційний вік. Коли нагору спливуть факти, де державу "намахують" на мільярди гривень, станеться грандіозний скандал. Тоді чинній владі потрібно буде шукати винного. Саме для цього і взяли керувати проектами не своїх, "донецьких", а помаранчевих варягів Каськіва та Євтушенка. Після завершення операції "національний дерибан" їх кинуть "на поживу вовкам". Владній вертикалі дадуть команду "фас!", а опозиція не буде дерти горлянку за своїх зрадників.

Схоже, Влад Каськів припускає ймовірність такого сценарію, бо не ризикнув сам очолювати Державне агентство, що розпоряджається бюджетними коштами. Він обмежився керівництвом Робочої групи, кинувши на амбразуру свого партійного соратника Сергія Євтушенка. Та Каськів прорахувався. Певно, що обережність уберегла б його від закону, який діє. А в Україні не діють закони. Тому як би Каськів не дистанціонувався від розподілу бюджетних коштів, найімовірніше його все одно пришиють до діянь Євтушенка і обох посадять у в'язницю. Що поробиш, таку роль відвели йому у цій донецькій п'єсі - роль Цапа-відбувайла.

Інші сценарії також не обіцяють пористам нічого доброго. У разі зміни влади за них візьмуться, аби покарати як зрадників і показати корумпованість минулої влади. Також можливо, що після розпилювання грошей їх фізично приберуть, аби убезпечити від відповідальності справжніх режисерів  цього дійства. Якщо Каськів вчасно унюхає, що пахне смаженим, то може зіграти на випередження - забрати гроші й втекти за кордон. В такому випадку його доля буде нагадувати долю Павла Лазаренка.

Як тут не пригадати прислів'я про безплатний сир в мишоловці...

Станіслав Полянський для сайту  "Україна понад усе!"